 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Важливим засобом пізнавальної діяльності учнів є дискусія. Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона сприяє розвитку в учнів критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми. Ця технологія дає змогу залучити всіх учнів класу до участі. Вчитель на такому уроці є ведучим. Він має право ставити запитання або за браком часу, перебивати того хто виступає.
Роботу організовую так:
1. Оголошую тему дискусії, повідомляю правила проведення:
- усі учасники говорять стисло і конкретно;
- надавати слово може тільки ведучий;
- ведучий має право зупинити того, хто перевищив ліміт часу.
2. Хід дискусії:
- повторяємо з дітьми основні правила участі в дискусії;
- робимо помітки, які допоможуть нам не виходити за межі обговорюваної проблеми;
- активно користуємось жестами та мімікою, які допомагають підтримувати хід дискусії, не перериваючи її;
- для того щоб повернутися до теми обговорення, кажемо, наприклад, так «Схоже, ми відхилилися, давайте повернемося до поняття…» - уважно слухаю дітей, стежу за ходом обговорення, настроєм, не даю відхилитися від теми;
- не дозволяю обговоренню перетворитись на гарячу суперечку, але й не гашу усі прояви емоцій.
Ставлю конкретні запитання, щоб пробудити обговорення;
- змінюю формулювання проблем, що обговорюються, або застосовую інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає;
- щоб завершити обговорення, запитую, наприклад: «Чи ніхто не хоче ще щось додати на завершення?»
- виділяю досить часу для заключної частини і прошу самих дітей підбити підсумки за такою схемою:
- Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх.
- Якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати інформацію?
