Працюючи за цією технологією, пропоную учням:

Об’єднатися у четвірки (по 2 парти, що стоять одна за одною).
Роздаю кожній групі по 4 підготовлених заздалегідь на картках (або з підручника) завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. Пропоную учням самостійно обдумати спосіб його розв’язання, на що відводжу 1-2 хвилини.
По закінченню часу даю вказівку пояснити хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім – ліворуч) і обмінятися завданнями.
Наступний крок передбачає аналогічну роботу зі школярами, що сидять позаду в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування.
На наступному етапі учні знову повертаються до роботи в початкових парах і пояснюють один одному розв’язання завдань, які вони отримали після першого спілкування та відтворюють почуте знову від сусіда. У результаті кожен з учнів зможе пояснити роз всі чотирьох завдань.
Далі пропаную кожній групі визначити учня, який представлятиме хід виконання одного із трьох завдань, що йому запропонували партнери по групі, тобто не те завдання, яке я давала, а також попереджую, що учні – представники повинні стежити за тим, щоб не повторювати завдання, яке було вже представлене. До того ж, кожен наступний представник, узявши мікрофон, повинен спочатку сказати, чи погоджується він з відповіддю свого попередника. Якщо ні, то обґрунтовує чому і передає мікрофон наступному представнику, який теж має сказати чи погоджується з почутим обґрунтуванням і, якщо так, то представляє розв’язання іншого завдання.
Якщо презентація завдань завершується і залишаються представники груп, які не брали участь у обговоренні, то запитую, чи погоджуються вони з тими думками, які прозвучали. Коли виявиться учень, що має іншу версію, або не погоджується з відповіддю представників, то йому даю мікрофон і він свої міркування.
Після цього запитую, чи правильно розмірковує їхній товариш.